П’ятниця, 15.11.2019, 15:51
Короваївська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Вітаю Вас Гость | RSS
 
Меню сайту
Погода
Короваї
rp5.ua
Останні новини
Розділи новин
Навчання [44]
Дозвілля [36]
Спорт [44]
Конкурси [17]
Учнівське самоврядування [13]
Художня самодіяльність [7]
Міні-чат

 [ На головну ]



 Історія школи


з кінця ХІХ ст. по1 весесня 1976 року


В кінці ХІХ – початку ХХ століття більше 80% українського населення було неписьменним. В початкових школах навчали «закону божому», 4-ох дій арифметики, читати і писати. В середній школі цього часу плата за навчання була наскільки високою, що про середню освіту діти селян не могли і мріяти.

 

У великих містах, крім реальних училищ і гімназій, працювали університети: Харківський, Київський, Новоросійський, інститути: політехнічний і комерційний в Києві, технологічний і ветеренарський в Харкові, Ніжинський історико-філологічний, Катеринославський гірничий.

 

 У нашому селі в 90-х роках ХІХ ст. діяла церковноприходська школа.

 

 

 
Дореволюційні часи. Сільська земська школа. Лубенщина. Фото  А. Завадського. Такий же приблизно вигляд мала школа в с. Короваях в ті часи.
 

Містилась вона в одній із кімнат попового будинку. Про цю школу так оповідала Стадник Марина Степанівна, 1885 року народження.
 

- Мені тоді було десь 8-9 років. Жили ми на куточку. Коло нас жив піп. Я ходила до нього няньчити дітей. За це мені давали дещо з одягу і годували. В одній із великих кімнат попової хати містилась школа. Тут навчалось всього 9-13 учнів. Сиділи вони за довгою лавою. Віку були різного і вчили не всі одне й те саме. В кутку кімнати стояв пучок гнучкої лози. Учнів учили дяк і піп. Я часто спостерігала за навчанням. Що саме вчили учні, не знаю. Чула як вони читали, рахували. Бачила як писали. Дяк завжди ходив перед лавою з лозиною в руках і питав в учнів уроки. Коли викликаний ним учень погано читав, або рахував, то він бив по руках лозиною, або крутив за вухо так, що воно тоді було цілий день червоне.

 

 

Коли лозина в руках дяка ламалась , він витягав з пачки нову. Піп учнів не бив, а ставив на коліна на посипану долівку гречку. Учням приходилось досить довго стояти на гречці.

 

Що учні платили попові і дякові за навчання я не знаю, але я знаю, що платили. Одного разу піп звернувся до мене з такими словами: «Маринко, давай і тебе навчимо грамоті. Ми не візьмемо з твоїх батьків плати і не будемо тебе бити». Та я відмовилась, бо боялась, що і мене буде бити дяк так само як і всіх нищих. Пізніше піп приходив з цією пропозицією і до мого батька, але батько мене заставляв учитися, а я не захотіла. Пробула я в наймитах у попа 12 років, а потім пішла працювати до панів Пригар.

   

Про церковноприходську школу в с. Короваї розповідав і Гавриленко Михайло Терентійович, 1893 року народження. Почав він ходити в школу десь з 1905 року і ходив три зими. Для школи батьки учнів наймали хату в Гавриленка Федосія Трохимовича, або Коркішка Кирила. За хату кожний батько учня платив за зиму 1 крб., що на ті гроші це було дуже дорого. Школу на цей час уже відвідувало 53 учні, які навчались в 3-х класах одночасно. Навчав їх дяк Сакун Іван Федотович. Кожної суботи уроки проводив піп.. Навчали учнів слов’янській та російській мовах. В школі української мови не вивчали. Навчання починалося пізньої осені, здебільшого, як випаде перший сніг, і кінчалося на початку квітня, коли починалися польові роботи. Кожної неділі всіх учнів водили в церкву, де вони повинні були відстоювати «службу божу». Учні третьої групи читали в церкві псалтир. Всі дівчатка, які ходили в школу і хлопці старшої групи, співали в церковному хору. На кінець третього року навчання учні здавали екзамен. На екзамен приїздив благочинний. В його присутності дяк і піп екзаменували учнів. Після екзамену учням видавали «свідоцтво», а тих, котрі відзначились на екзаменах, нагороджували євангелієм.

 

На початку січня 1918 року в с. Короваї вступив Вовчанський кавалерійський полк. Було встановлено Радянську владу. Першим заходом Радянської влади була організація навчання.

 

Школу розмістили в приміщенні, в якому пізніше знаходилися дитячі ясла колгоспу «Дружба». В селі появився перший вчитель Шурло Дмитро Степанович. Та навчання тривало недовго. В кінці 1918 року в село вступили гетьманці і німці. Школу було закрито. Учитель виїхав із села. Навчання не проводилось до 1921 року. В 1921 році було призначено завідуючим Короваївської початкової школи Литовченка Миколу Іларіоновича. З ним разом працювала Базиловська Ганна Яківна.

 

Одна з двох шкіл в 20-х роках: «школа на куточку», або як її називали селяни «колишня попова хата». Діяла до 1973 року, причому останні 10 років функціонувала як шкільна навчальна майстерня. (Сучасна вулиця Миру)

 

В 1926 році в будинку, який належав панам Пригарам, було проведено капітальний ремонт. Цей будинок став центральною школою в с. Короваях. Тепер школа містилась в двох приміщеннях. В 193. році Короваївська початкова школа стала семирічною. Всі діти села були охоплені навчанням. В 1934-35 роках директором Короваївської семирічної школи був Т. Шкода. В 1936-38 роках директором семирічної школи в Короваях був Тищенко Микола Мокійович. В 30-х роках у Короваївській семирічці працювали такі вчителі: Черненко Семен Парамонович ( завуч ), Стеценко Олександр Меродійович і його дружина Мотрона Яківна, Сенчило Марія Назарівна, Сенчило Іван Григорович, Гуленко Василь Васильович, Крупський Петро Прокопович, Лушняк Степан Монтійович.

 

В 1938-1939 роках директором Короваївської семирічної школи був Трохимець Іван Леонтійович.

 

1936 рік. 4 клас Короваївської неповної середньої школи.

 

   

1936 рік. 1 клас Короваївської неповної середньої школи.

 

В 1940-1941 роках директором школи був Потій Микола Іванович. Та ось для нашої Вітчизни наступили тяжкі часи. Восени 1941 року в Короваї прийшли фашисти. Характеризуючи нацистську політику в окупованих областях, Гітлер говорив: «Надмірного навчання не можна допускати… Історія знов і знов підтверджує, що люди, які мають більше знань, ніж це потрібно для їхньої роботи, стають піонерами революційного руху. Те, що кмітлива українка робить вибухівку в Німеччині, важливіше, ніж її навчання на Україні. Ось який приблизно обсяг знань, допустимий для східних народів». Цинічно визначав Гітлер: «В крайньому разі їм можна дозволити вивчити не більше, ніж смисл дорожніх знаків. Вивчення географії має бути обмежене одним реченням: «Столиця рейху – Берлін… Математика і подібні до неї науки зовсім не потрібні».

 

У грудні 1941 року Розенберг видав спеціальну директиву , за якою всі учні, вік яких перевищив вік учнів четвертого класу, повинні використовуватись на різних роботах, а не навчатись в школі. Була ліквідована і система вищої освіти. Спеціальним розпорядженням Коха всі вузи України були закриті.

 

Навчання в Короваївській школі також припинилось. Наочні посібники школи фашисти майже знищили.

 

1943 рік. Надійшла довгождана пора визволення нашої Вітчизни з фашистського ярма. Відступаючи з села, німці і їх прислужники – старости та поліцаї , зруйнували приміщення школи. Сад біля школи було вирубано, парти попалені.

 

Першочерговим завданням відновленої Радянської влади стала організація навчання дітей. Школу розмістили в хаті Коркішка Олексія та в бувшому будинку попа. В село прибули працювати вчителі– сестри Гречанівські. В 1944році завідуючим Короваївською початковою школою було призначено Куценка Івана Петровича. Учителями в той час працювали Куценко Ірина Яківна і Биковець Галина Іванівна.

  

 Школа побудована на місці садиби пана Пригари, в якій і була школа до війни , поки її не спалили фашисти. Після Великої Вітчизняної війни побудували ось цю школу, в якій діти навчалися до 1976 року. В даний час служить приміщенням для пасіки.

Радянський уряд після звільнення України приділив значну увагу налагодженню системи шкільної освіти. Це і було відображено в постанові РНК від 21 червня 1941 року «Про заходи до поліпшення якості навчання в шкіл». Згідно з цією постановою в школах встановлювались обов’язкові випускні іспити для учнів, які закінчили початкову школу та семирічну школи, і іспити на атестат зрілості для випускників середньої школи; запроваджувалось нагородження золотими і срібними медалями учнів середньої школи, що виявили на протязі року та при складанні іспитів на атестат зрілості визначні успіхи при відмінній поведінці. Все це сприяло поліпшенню роботи загальноосвітньої школи, підвищенню успішності і дисципліни учнів. Однак в роботі шкіл були великі труднощі, викликані спустошливою війною. За роки війни сильно змінився контингент учнів. Школярі, що залишилися на тимчасово окупованій території, на протязі двох-трьох років, як правило, не вчились і забули те, що знали; в школу вони прийшли вже переростками. Склад учнів змінювався на протязі майже цілого року, тому що багато дітей через хворобу, відсутність взуття, теплого взуття, віддаленість школи взагалі не відвідували занять.

 

 

 74 
  До війни на цьому місці теж була школа. Зруйнована в роки війни. Після війни побудована нова , яка і функціонувала до 1976 року.

 

 

    Це приміщення теж колись служило справі освіти – тут навчалось декілька класів. Потім тут працювала до 1976 року шкільна їдальня. 

В школі було лише три кімнати. Навчання доводилось проводити в дві зміцни при гасових лампах. Не вистачало парт, підручників, зошитів, олівців, ручок, пер, чорнила.

 

Парти виготовили колгоспні майстри із дощок, які напиляли із осокора, що ріс в шкільному саду. Учні часто писали в саморобних зошитах, зроблених з газетного паперу, а то і просто на газетах. Одним підручником користувались 2-3 учні.

 

Радянський уряд робив все можливе, щоб створити нормальні умови для роботи школи. Було видано нові програми. З кожним роком збільшувався випуск підручників, зошитів, шкільних приладів. Велику допомогу школі в цей час надавав бувший голова сільської ради Дмитренко Іван Якович. З його допомогою було одержано ще одне приміщення для 4 –го класу. В 1947 році в Короваях відкрився п’ятий клас. Школа прогресувала. Поповнювався учительський колектив. З 1946 року в школі почав працювати Гавриленко Михайло Панасович.

 

В 1948 році в Короваї прибули працювати вчителі Лисенко Ольга Прокопівна, Садовніченко Наталія Петрівна, Клименко Галина Миколаївна, яка очолила Короваївську семирічну школу.

 
9
  Кімната в якій навчався 2-й клас в 1948-1949 н.р. 

 

 

 1949 рік. Короваївька семирічна школа.

 

 

 

 

 

 

  1949 рік. Урок веде учителька школи Ольга Прокопівна Лисенко
 
 
  
Частина педагогічного колективу.1949 рік. Сидять: директорка Короваївської семирічноїшколи Клименко Галина Миколаївна, Левицький, завуч, вчитель історії, Садовніченко (Коломієць) Наталія Петрівна - вчителька біології, природознавства, хімії: стоять: Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька російської мови та літератури, Більченко Павло Кирилович, вчитель біології, вчитель, Куценко Ірина Миколаївна, вчителька молодших класів.
 
1949 рік.Часина колективу школи.Сидять: Левицький, завуч, вчитель географії (прізвище встановлюється),Директорка Клименко Галина Миколаївна, учитель (прізвище встановлюється), Коломієць Наталія Петрівна - вчителька біології та хімії, Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька російської мови та літератури, стоїть Куценко Ірина Миколаївна, вчителька початкових класів.
 
 

 Педагогічний колектив школи

 

 

 

Святкування Першого дзвоника. Вчитель Гавриленко Михайло Панасович з учнями.

 

Назріло питання про будівництво нової школи в с. Короваях. Голова сільської ради Дмитренко Іван Якович поставив це питання на загальних зборах колгоспників, які ухвалили будувати школу народною будовою. Розпочато було це в 1950 році, а закінчено в 1954 році. Стіни литі з соломи і глини. Підлога земляна. Але всі були раді цій школі. 

null  
  Початок 50-х років. Учитель Кадура з учнями.  
null 
Під час травневих свят.  
null 
1952 рік. Випуск 7-го класу Короваївської школи.     
 
 
 1953 рік, червень. Коломієць Настя Іванівна - вчителька української мови та літератури, директорка школи Клименко Галина Миколаївна - вчителька математики, Шовкопляс Галина Дмитрівна - вчителька української мови та літератури, Лисенко Ольга Прокопівна - вчителька російської мови та літератури.
 
 
null
1953-1954 навчальний рік. Учні 3-го класу. 
   
1956 рік. Директор школи Григорій Васильович Гнида та вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, по обидва боки від якої - інспекторки районного відділу освіти, які прибули в цей день з метою перевірки навчально-виховного процесу.
 В 1957 році директором школи призначено Радченка Романа Костьовича. Це була досить енергійна лнюдина. Він замінив фундамент школи шлакоблочним. Школа стала привабливішою на вигляд, значно поповнилася навчальним приладдям, таблицями з мов, географії, біології. Радченко Р.К. розпочав і завершив будівництво шкільної майстерні на дві класні кімнати на місці , де було до Великої Вітчизняної війни центральне приміщення школи. Це були просторі,як на ті часи,  світлі класи, в які прийшли навчатись молодші школярі.
Роман Костович Радченко активізував і шкільну художню самодіяльність, про що свідчить фото, розташоване нижче. Учителі школи виступали з своїми номерами художньої самодіяльності навіть в місті Полтава.
 
Зліва направо: Коркішко Микола Денисович, учителька початкових класів Запорожець Віра Іванівна, директор школи Радченко Роман Костович, учитель географії Гавриленко Михайло Панасович, Бабенко Катерина Михайлівна - техпрацівниця школи, вчителька Зіна Хомівна, вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька української мови та літератури Коломієць Настя Іванівна, художній керівник колективу, вчитель співів Павло Якимович.
 
 
1959 рік. Виступ шкільного колективу спільно з працівниками села в районному центрі м. Гребінка. Зліва направо: Вітя, вчителька Зіна Хомівна, вчителька української мови та літератури Коломієць Настя Іванівна, сільська акушерка Гавриленко Раїса Іванівна, керівник БК Коркішко Микола Денисович, Гребельник Катерина, Биковець Ольга Іванівна - техпрацівниця Лутайської початкової школи, директор школи Радченко Роман Костович, завідуюча початковою школою в с. Лутайка Фарбак Парасковія Кузьмівна, вчителька української мови та літератури Радченко Ольга Пилипівна, вчитель фізкультури та географії Гавриленко Михайло Панасович, вчителька початкових класів Шаповал Наталія Тимофіївна, вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька початкових класів Запорожець Віра Іванівна.
 
В 1954 році в Короваївській семирічній школі був лише один вчитель з закінченою вищою освітою – Приймак Роман Михайлович. В 1960 році вчителів з вищою освітою було вже шестеро: Радченко Роман Костьович, Радченко Ольга Пилипівна, Коломієць Настя Іванівна, Клименко Галина Трохимівна, Клименко Йосип Григорович, Приймак Роман Михайлович. В 1960 році ЦК КПРС і Рада Міністрів прийняли постанову про обов’язкове восьмирічне навчання. В 1961 році відбувся перший випуск учнів восьмого класу в Короваях.
null 
1960 рік. Свято Першого дзвоника. Урочиста лінійка.
null 
60-роки. Колектив школи бере участь у святковій маніфестації. 
 
 
 1961 рік. Учителі школи разом з учнями беруть участь в святкуванні 1-го травня - Дня Міжнародної солідарності трудящих. Зліва направо: учителька Зіна Хомівна (прізвище встановлюється), вчителька української мови та літератури Коломієць Настя Іванівна, вчительки початкових класів Бутенко Раїса Петрівна, Запорожець Віра Іванівна, вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, стоїть з святковим прапорцем син Коломієць Насті Іванівни.
В 1964 році директором Короваївської 8-річної школи була призначена Вороніна Марія Петрівна, яка працювала на цій посаді до 1974 року. Зміцнилась матеріальна база. Школа придбала кіноапарат «Україна» і телевізор «Лотос» на виділені колгоспом «Дружба»
Форма входу
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Календар новин
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук
Интеллектуальная поисковая система Nigma.ru
Korovai © 2019